6 лютого 1998, коли представник центральної влади префект Корсики Клод Еріньяк неквапливо підходив до своєї машини на людній вулиці Бастії, не був ні день виборів, ні жнива полювання - префекта розстріляли впритул з політичних причин.
Ось уже три десятиліття на Корсиці наростає, приймаючи форму відкритого терору, рух за повну національну відособленість. Треба сказати, що в історії ocтровa був дуже короткий, але не забутий в народі період державної самостійності, який тривав всього 14 років - з 1755 по 1769 рік. По закінченні двох з гаком століть у складі Франції Корсика якогось помітного розвитку не отримала і продовжує залишатися економічно вельми відсталою, особливо в гірських районах і в сільській місцевості, до того ж і населення убуває, вирушаючи на материк у пошуках кращої долі. Навіть приїжджого не залишає відчуття, що час тут зупинився. У всякому разі, рівень життя на континенті значно вище, ніж у остров'ян.
Ця обставина, а також той факт, що острови Кіпр і Мальта в тому ж Середземному морі знайшли державний статус і повну незалежність, надають відповідне вплив на уми корсиканських націоналістів. Вплинула і заборонна, як в колоніальні часи, політика Франції, не дозволяла донедавна вивчати в школах рідна мова, є, по суті, діалектом італійської. Примітно й те, що сепаратистські тенденції помітно піднеслися після розпаду Радянського Союзу.
Все почалося з вимог місцевих націоналістичних партій про надання максимальної автономії і усуненні опіки центральної влади, що знаходиться в далекому Парижі, на що ця влада відповіла категоричною відмовою. Така непримиренність уряду лише посилила боротьбу сепаратистів, які тепер, по-перше, дoбівaютcя вже повного суверенітету, по-друге, перейшли до збройних дій. Так що схоже, що для французів тут створюється своєрідний "маленький В'єтнам".
Сьогодні на острові утворилося понад двадцять воєнізованих організацій, coвершающіх до трьохсот терактів в рік - це вибухи адміністративних установ, вбивства, підпали, всілякі диверсії, спрямовані проти влади. Ці організації мають у своєму розпорядженні найсучаснішу військову тexніку, нaпрімep прилади нічного бачення, розташовують новітніми видами зброї, причому, як з'ясовується, з маркою "зроблено в США". Такі угруповання проводять навчання, маневри, влаштовують навіть прес-конференції, демонструючи відпрацювання операцій загонів спецпризначення, одягнених у чорну уніформу і маски. Всі ці факти свідчать про серйозні наміри сепаратистів, нагнітають атмосферу тривоги і напруженості, хоча, судячи з опитувань, дві третини населення Корсики, що становить близько трьохсот тисяч чоловік, висловлюється все ж за єдність з Францією.
В результаті розслідування замаху на префекта було встановлено особу терориста - це якийсь Іван Колона. Однак влада досі не в змозі його заарештувати, оскільки всі зусилля на цей рахунок впираються в змову загального мовчання і кругову поруку. Більш того, екстремістські збройні формування зажадали недавно заочно, не доводячи справу до суду, амністувати етoro злочинця, а заодно і 43 корсиканських терористів, що перебувають у французьких в'язницях. Їх на Корсиці шанують як героїв. Вимога, здавалося б, нездійсненне, а між тим впливова партія "зелених", що входить до складу уряду, активно підтримала його, що окрилило сепаратистів і викликало шок у французької громадськості.
Прем'єр-міністр Франції Ліонель Жоспен і його урядова команда з лівих сил зробили останнім часом чимало поступок націоналістам - надали Корсиці ряд привілеїв, розширили автономію і самостійність місцевої влади, обіцяли солідні інвестиції, фінансову допомогу для розвитку. Коротше кажучи, центральна влада йде назустріч вимогам націоналістів, прагне погасити гарячу точку і оселити на острові світ.
Незважаючи на все це, просвіту в конфлікті не видно. Парадокс ситуації полягає в тому, що чим більше робиться поступок Парижем, тим більше активно і зухвало поводиться інша сторона. У відповідь лунають дедалі частіші вибухи бомб, постріли з-за рогу в посадових осіб на Корсиці і чуються погрози перенести теракти на територію самої Франції та її столиці. У повітрі казкового куточка природи, який Антуан Сент-Екзюпері називав перлиною Середземного моря, відчувається гроза прийдешніх сутичок.
... Залишаючи в ранню годину свій готель "Наполеон" в портовому місті Бастія, я не знайшов у фойє ні портьє, ні адміністратора, щоб розплатитися за проживання. Над конторкою було прикріплено написане від руки звернення до клієнтів: "Шановні від'їжджають! Залиште ключ і належні з вас гроші на столі і ласкаво просимо приїжджати знову!" Цей штрих характеризує довірливість і безпосередність корсиканців, серед яких є й такі, які хочуть, щоб їх унікальний острів була не департаментом Франції, а незалежною країною і самостійною державою. Однак цілком очевидно, що Франція аж ніяк не збирається йти назад і від Корсики не відмовиться, хоча з економічної точки зору цей острів для неї інтересу не представляє, скоріше навпаки - туди йдуть чималі бюджетні кошти. Утримується ця середземноморська перлина з двох причин: з престижних міркувань і щоб не створювати небезпечного прецеденту. Адже прояв сепаратизму в крайніх формах зараз посилюється і в інших регіонах - особливо в Бретані, де вже сформовані і діють озброєні групи, у Савойї і в першу чергу в заморських департаментах: на Гваделупі, на Мартініці, на островах Нової Каледонії, у Французькій Полінезії. Так що Чарівний острів тепер все частіше іменують ще й Неспокійним островом.
Ось уже три десятиліття на Корсиці наростає, приймаючи форму відкритого терору, рух за повну національну відособленість. Треба сказати, що в історії ocтровa був дуже короткий, але не забутий в народі період державної самостійності, який тривав всього 14 років - з 1755 по 1769 рік. По закінченні двох з гаком століть у складі Франції Корсика якогось помітного розвитку не отримала і продовжує залишатися економічно вельми відсталою, особливо в гірських районах і в сільській місцевості, до того ж і населення убуває, вирушаючи на материк у пошуках кращої долі. Навіть приїжджого не залишає відчуття, що час тут зупинився. У всякому разі, рівень життя на континенті значно вище, ніж у остров'ян.
Ця обставина, а також той факт, що острови Кіпр і Мальта в тому ж Середземному морі знайшли державний статус і повну незалежність, надають відповідне вплив на уми корсиканських націоналістів. Вплинула і заборонна, як в колоніальні часи, політика Франції, не дозволяла донедавна вивчати в школах рідна мова, є, по суті, діалектом італійської. Примітно й те, що сепаратистські тенденції помітно піднеслися після розпаду Радянського Союзу.
Все почалося з вимог місцевих націоналістичних партій про надання максимальної автономії і усуненні опіки центральної влади, що знаходиться в далекому Парижі, на що ця влада відповіла категоричною відмовою. Така непримиренність уряду лише посилила боротьбу сепаратистів, які тепер, по-перше, дoбівaютcя вже повного суверенітету, по-друге, перейшли до збройних дій. Так що схоже, що для французів тут створюється своєрідний "маленький В'єтнам".
Сьогодні на острові утворилося понад двадцять воєнізованих організацій, coвершающіх до трьохсот терактів в рік - це вибухи адміністративних установ, вбивства, підпали, всілякі диверсії, спрямовані проти влади. Ці організації мають у своєму розпорядженні найсучаснішу військову тexніку, нaпрімep прилади нічного бачення, розташовують новітніми видами зброї, причому, як з'ясовується, з маркою "зроблено в США". Такі угруповання проводять навчання, маневри, влаштовують навіть прес-конференції, демонструючи відпрацювання операцій загонів спецпризначення, одягнених у чорну уніформу і маски. Всі ці факти свідчать про серйозні наміри сепаратистів, нагнітають атмосферу тривоги і напруженості, хоча, судячи з опитувань, дві третини населення Корсики, що становить близько трьохсот тисяч чоловік, висловлюється все ж за єдність з Францією.
В результаті розслідування замаху на префекта було встановлено особу терориста - це якийсь Іван Колона. Однак влада досі не в змозі його заарештувати, оскільки всі зусилля на цей рахунок впираються в змову загального мовчання і кругову поруку. Більш того, екстремістські збройні формування зажадали недавно заочно, не доводячи справу до суду, амністувати етoro злочинця, а заодно і 43 корсиканських терористів, що перебувають у французьких в'язницях. Їх на Корсиці шанують як героїв. Вимога, здавалося б, нездійсненне, а між тим впливова партія "зелених", що входить до складу уряду, активно підтримала його, що окрилило сепаратистів і викликало шок у французької громадськості.
Прем'єр-міністр Франції Ліонель Жоспен і його урядова команда з лівих сил зробили останнім часом чимало поступок націоналістам - надали Корсиці ряд привілеїв, розширили автономію і самостійність місцевої влади, обіцяли солідні інвестиції, фінансову допомогу для розвитку. Коротше кажучи, центральна влада йде назустріч вимогам націоналістів, прагне погасити гарячу точку і оселити на острові світ.
Незважаючи на все це, просвіту в конфлікті не видно. Парадокс ситуації полягає в тому, що чим більше робиться поступок Парижем, тим більше активно і зухвало поводиться інша сторона. У відповідь лунають дедалі частіші вибухи бомб, постріли з-за рогу в посадових осіб на Корсиці і чуються погрози перенести теракти на територію самої Франції та її столиці. У повітрі казкового куточка природи, який Антуан Сент-Екзюпері називав перлиною Середземного моря, відчувається гроза прийдешніх сутичок.
... Залишаючи в ранню годину свій готель "Наполеон" в портовому місті Бастія, я не знайшов у фойє ні портьє, ні адміністратора, щоб розплатитися за проживання. Над конторкою було прикріплено написане від руки звернення до клієнтів: "Шановні від'їжджають! Залиште ключ і належні з вас гроші на столі і ласкаво просимо приїжджати знову!" Цей штрих характеризує довірливість і безпосередність корсиканців, серед яких є й такі, які хочуть, щоб їх унікальний острів була не департаментом Франції, а незалежною країною і самостійною державою. Однак цілком очевидно, що Франція аж ніяк не збирається йти назад і від Корсики не відмовиться, хоча з економічної точки зору цей острів для неї інтересу не представляє, скоріше навпаки - туди йдуть чималі бюджетні кошти. Утримується ця середземноморська перлина з двох причин: з престижних міркувань і щоб не створювати небезпечного прецеденту. Адже прояв сепаратизму в крайніх формах зараз посилюється і в інших регіонах - особливо в Бретані, де вже сформовані і діють озброєні групи, у Савойї і в першу чергу в заморських департаментах: на Гваделупі, на Мартініці, на островах Нової Каледонії, у Французькій Полінезії. Так що Чарівний острів тепер все частіше іменують ще й Неспокійним островом.
No comments:
Post a Comment